Проблеми суспільства

Філософія на службі у Просвітництва . Філософія, що стала панівною вже в 18 столітті, була новим типом філософії передовсім тому, що ставила перед собою Практичні цілі. Вона вірила, що зуміє покращити життя та змінити спосіб мислення ; вона намагалась здобути знання не для самої себе, а для просвіти людей, для очищення їх від забобонів та визволення з неуцтва. Забобоном та неуцтвом філософія 18 століття вважає віру в надприродні речі та явища, а освідченими тільки тих, що визнавали лише всідчення розуму. Це була філософія вільнодумства коли когось в той час називали філософом то в буденному значенні це означало те ж, що й вільнодумець, а в противників теж, що і безбожники та вільнодумці. Вістря філософії було скероване проти тієї потуги, яка видавалася найбільшою перешкодою для просвіти людей : проти релігії. Тодішнє їх протистояння було тим більш бурхливим, що відбувалось воно після кільканадцяти століть тісних зв’язків. Філософія 18 століття боролась з консервативнами силами.

Філософія проголошувалась частиною суспільних реформ та сприяло тому, що в 18 столітті закінчилось великою революцією. Підпорядкована таким практичним цілям філософія в 18 столітті все ж таки стала настільки типовою та домінантною, що звичайно весь цей філософський період називався періодом Просвітництва.

2 Поширення філософії .Поставивши перед собою нові цілі, філософія дала нові результати. 18 століття сприяло збагаченню філософських ідей, а ще більше їх розповсюдженню. Воно зміцнювало науковий, а також суспільний статус філософії. У 18 столітті значно зріс об’єм філософської літератури : збільшення кількості людей, що займається філософією, та кількість публікованих філософських праць. Тоді Гельвецій писав : У наш час поезія вийшла з моди, велику славу може дати тільки філософія . Оживлена актуальними та прогресивними ідеями філософія стала модою та охопила широкі верстви населення.

Поряд із філософами-фахівцями, вона привабила цілі на - товпи аматорів. Власне в цьому сенсі слід зрозуміти назви вік філософів назву 18 століття дало собі само. Ідеалом 17 століття було точне знання, тоді як ідеал 18 століття ста - новило знання доступне. За для ширшої діяльності Просвітництво відмовилось від точності.

Філософи перестали писати на латині, світовою мовою науки стала французька мова. З’явились невідомі колись : філософи-літератори як Шефтсбері, Фонтенель чи Руссо, філософи-публіцисти як Бейль чи Вольтер. В тодішній філософії виробився особливий стиль – ясний, але водночас і поверховий . За винятком Німеччини, університети перестали відігравати в філософії важливу роль, їх місця зайняли спеціальні спільноти вчених.

18 століття було часом розквіту академій та різних Sociedes des Savants ; саме в цьому столітті зародились підвалини сьогоднішньої організації науки. Проте найбільше філо - софське пожвавлення було не в академіях, а в салонах. Ми уявляємо собі, що філософія в добі Просвітництва була вільною, незалежною , що вона скинула з себе усі примуси та забобони, а тому могла висловлювати навіть найбільш сміливі погляди.

Ми також уявляємо собі, що її дух незалежності та вільнодумства охоплював найширші кола, а також був уні- версальним духом епохи. Так от і перше і друге не є цілком точним. Дух, який видається нам типовим для усього століття, насправді був духом авангарду і характеризував лише вузьке коло літераторів, учених, філософів з великого світу Парижу, двору Фрідріха в Постдамі, чи Станіслава Августа в Варшаві. Цей дух був чужий не тільки простому народу, яле й середній буржуазії причому навіть у Франції. Вольтер дійсно мав числених читателів ; такі як Дідро чи Гельбах, мали їх не багато. А боротьба велась саме з філософією. 1757 року у Франції вийшов указ, який згідно якого автор та видавець книжки, що була видана шкідливою та аморальною, міг бути засуджений до смертної кари. 1752 р. та 1759 р. вирок було винесено Великій Енциклопедії. 1758 р. було заборонено книжку Гельвеція, 1762 – засуджено Еміля й Руссо був змушений залишити Францію. Подібне відбувалось і у інших країнах. Свобода філософії прийшла ані легко ані швидко , й заходи які здаються нам епохами свободи, насправді такими не були.

3Хронологічні межі – філософії Просвітництва зайняли все конкретніші місця картезіанства, яке до неї було особливо у Франції, панівною філософією. Перехідною формою панівною було напівкартезіанство яке запозичило з доктри - ни Декарта методологію та фазами, яке відкинуло метафізику; від нього до позиції, яку займало Просвітництво залишався один крок.

В Англії було інакше тут філософія Просвітництва запанувавши майже одразу після середньовічної філософії. Втрохи найбільшою філософією, вона застала не новочасне картезіанство, а анахронічну схоластику, яку викладали в колоніях, або ж містично щоправда передвістя Просвітництва, зявилось у Англії ще раніше в філософії Ф. Бекона, але погляди цих мислителів на той час не прийнялась і розпо - всюдження нової філософії почалось лише від Лондона, зате перемогла вона дуже швидко – можливо тому, що нові течії мірялись силою ї з уже зовсім застарілою філософією. Досить того, що Англія випередила, інші країни. Просвітництво зародилось ще в 17 столітті у Голандії, яка на той час була осередком найвищої у Європі інтелектуальної культури. Але власного філософського характеру воно набуло лише в Англії. Звідси перейшло до Франції, де одразу це стало головним осередком, з якого ідеї просвітництва появились на всю Європу.

Період філософії просвітництва приблизно припадає на календарно 18 століття, але це тільки приблизно. Вдійсності він зародився десятьма роками раніше і так само раніше закінчився 1690 – 1790 . роки. В Англії філософія найбільше розвинулась у першому десятиліттях 18 століття. У Франції філософію запровадив Вольтер, хоча традиції пристосували інші філософи, зокрема Бейль та Фонтенель. Роки 1745-1755 були вершиною розвитку українського Просвітництва. В цей час в Парижі зявився незвичайний ансамбиль учених, який репрезентував різні відтінки філософії. Але вже в цих роках найбільшого розквіту Просвітництва з’явилиль перші сиптоми занепаду. Перший твір Юма зявився вже 1739 р., перший твір Руссо 1750 р. обидва хоча і виросли в атмосфері Про - світництва, проте посприяли його занепаду. Але панування Просвітництва панувало до кінця 18 століття. Революція почала кінець Просвітництва у Франції, а потім його витіснив Романтизм, та нові філософські ідеї Канта.

Руссо колись сказав, що треба вибирати або ти стаєш людиною зобов’язаною homme a prejudges або людиною парадоксів homme a paradoxes . Cаме він вибрав парадокс в цей час. Подібний вибір зробили більшість філософів Про- світнитва, які не лякались парадлоксів. Щоправда, багато нинішніх парадоксів , завтра перетворюються якщо не на забо - бони, то на труїзми. Але по сьогоднішній день так і зали - шились парадоксами.

Життя Вольтера . Франсуа-Марі Аруа 1654-1778 змінив за анаграмою свою імя на Вольтера, і під цим іменем увійшов у історію. Літні сезони 1726-1724 р. Вольтер провів в Англії. Звідси він повернувся іншою людиною і філософом та борцем Просвітництва. Вольтер розгорнув бурхливу філософську, наукову-поетичну, публіцистичну діяльність. Його думки мали в своєму розпорядженні одне з найбільш блискучих пер, які коли-небуть знала філософська література. Протягом лише декількох років він зумів прищепити країні ідеї Просвітництва, а для себе здобути маєток і світову славу. Коли суперечки із співвідчизниками змусили його залишити країну, він оселився в Берліні 1750-1757 р. де жив при дворі Фрідріха другого, згодом 1760 р. оселився у Швейцарії, в своєму замку Ферней , звідки керував Просвітницьким рухом усієї Європи. Вождем цього руху він залишився і до кінця своїх днів, а після смерті став його символом.

Був час коли Вольтер вірив, що дасть розв’язок мета- фізичних проблем, яле 1870 р. старцем, змученим та розчарованим, як сам писав повернувся до емпіричної філософії, як блудний до вбогого, але чесного батька. Його розуму були притамані не стільки оригінальність, скільки непересічність, кмітливість. Його діяльність була водночас і гуманітарною і деструктивною. Тоді як одні вважають його втіленням дияволу, а для інших він був улюбленцем, най - більшим добродієм людства. Найтиповіші гасла Про- світництва проявлялися в гаслах Вольтера це були розум, природа та людство. Усі три мали потенційну загостреність розум був гаслом проти одкровеня, природа – проти надприродніх вчинків, людство прикладом як найвища етична ціль.

Похожие статьи:

Популярные записи

1